Глава 1 ч 2
Я вирішив, оглянути іншу частину печери.
— Хм?
Мою увагу привернула половина щита, ніби щось відгризло частину цього щита.
— Цікаво, що тут відбувалось, в цій печері хоч її вже, й не назвеш печерою, скоріш це місце вимела вода, бо тут купа якогось, червоного піску чи це іржа?
Роздумуючи в голос я приперся до стіни, дивлячись у перед.
— Хм? Ця стіна відрізняється.
Я почав підходити до темно червоної стіни, я торкнувся стіни й зрозумів, що це висохла кров.
— Тут має щось бути!
Я почав рухатись іншою частиною печери, й за деякий час я наткнувся на скелета, в якого немає кінцівки, й правої частини тіла, рвана шкіряна броня, чоботи світились легким світлом, здавалось ніби хтось, запечатав у них заклинання.
Може вдасться, призвати його душу?
Я активував призив, й торкнувся його голови.
— Я призиваю, до оцього тіла душу власника.
Враз мене поглинула пітьма, в якій я став блукати, багато різних людей ніби завислі стояли в пітьмі, в різні броні й одязі.
Я почав блукати між тілами, й ось я наткнувся на людину, в точ з таким одягом тільки рука ціла, й саме тіло є.
Віком десь двадцять п’ять, тридцять років, біле волосся спокійне обличчя.
Я повільно, торкнувся його руки.
Його очі повільно розкрились.
— Т-ти хто? – За питався він.
— Це не має значіння, тебе не лякає мій вигляд?
Я зробив паузу.
— Мав би, але я відчуваю лише спокій й тишу.
— Ясно, питаю лише раз, ти хочеш повернутись до свого колишнього тіла?
Він на мить закляк.
— Тіла? Я ж лише вчора покинув імперію, й направився в країну Трьох Драконів, зі своїми друзями.
Я продовжив мовчати, в мить він схопився за голову, й тіло затряслось.
— Нііііі. – Закричав він.
— Що щось згадав? Чи що?
По очах, в нього потекли сльози.
Ех Неприємно бачити, як тридцяти річна людина плаче...
— Я-я згоден! – В мить він заспокоївся, гнів заповнив його очі, й з впевненістю він заговорив.
— Чудово, можеш розказати що сталось?
Він почав розповідати, довгу історію якщо коротко, то він й його троє друзів знайшли скарби, недалеко від водоспаду, як тільки він обернувся в нього полетів вогняний шар, й його охопило полум’я.
Він вижив, але пекельний біль через опіки, охопив його тіло, й він почав втрачати свідомість, й єдине що він побачив як його тягнуть до ріки.
Отямився він уже під водоспадом, течія несла його вперед з останніх сил він вчепився за берег, й вдалось втриматись, сили покидали його, але він побачив за два метри, якусь печеру й зібрав останні сили, й з важкістю після льодяної ріки піднявся до печери.
Але й на цьому все не закінчилось, відійшовши в менш більш прохолодні печері, він побачив підземельну акулу, й вступив з нею, в бій втративши щит, акула вистрибнула з землі, і налетіла на нього в змахом щелепи, акула відгризла чи малий шмат тіла. Й він упав на землю, опершись об стіну.
— Зрозуміло, знаєш я поверну тебе в старе тіло, тільки я тебе трохи підрихтую, зроблю нові кістки, ти ж тепер скелет.
— Що??? – Він закричав з здивуванням, і нас почала поглинати пітьма.
Я отямився тримаючи руку на черепі, в черепі почали в спалахувати, бліді зелені вогники, й скелет почав підніматись.
— Тобі доведеться, потерпіти трохи.
Скелет просто дивився, на мене.
— Твій меч там. – Сказав я указавши пальцем.
Скелет пішов за мечом, з далеку до мене почав підповзати, слиз з білою кулею .
Хм Цікаво чи може він, стати посохом для мене?
— Ми можем вибратись! – Заговорив слиз.
— Як?
— Ми слизі можем, легко рухатись по такій поверхні, водночас ми могли б підняти вас.
Я помахав головою.
— Ні, надто небезпечно.
Слиз нічого не сказав, лише простягнув білу кулю.
— Стань посохом, який триматиме цю кулю. – Приказав я йому.
Слиз почав ніби плавитись, й водночас почав появлятися зелений посох, а на верхівці біла куля.
Хех А вони все виконують, що я їм скажу.
— Так потрібно якось вибиратись, Хех Ось це і є справжня задача, о знаю призву я щось, що поможе вибратись, може робітників чи щось таке, щоб викопало прохід звідси.
Як виявилось я можу і душі померлих людей призивати, й можу прикріпити їх до тіла, яке вибрав або просто можу, призвати якогось монстра, або якогось померлого монстра.
— Призив, робітники які працювали в шахтах, тіла скелети й декілька зомбі.
Я знову погрузився в темряву, я появився на якомусь пагорбі попереду величезна гора, з діркою в середині схожою на шахту, навколо немає ні дерев нічого, хіба рівнина з невеликими пагорбами, все навколо з темряви навіть небо.
Добре що, я бачу в темряві.
Навпроти мене, повстала картина, напад на шахту?
Сотні людей почали вриватись в шахту, перед пагорбом почали появлятись, переможені мертві дивні істоти, з каменю в когось руки схожі на мечі, в когось на кирки й інші інструменти, лиць зовсім немає тіла кам’яного кольору.
Хм Цікаво?
В кінці появлялись люди, зі зброєю в руках, я вирішив підійти до людини, з одноручним мечем й круглим білим щитом, його тіло вкривала шкіряна броня, з вшитими залізними пластинами, голову захищав залізний білий шолом, який прикривав лице майже повністю, лише очі було видно.
Я торкнувся його рукою, й він почав рухатись, я вказав рукою на істот.
— Хто вони.
— Монстри Кам’яні добувачі руди в шахтах.....
Я знову торкнувся його рукою, й почав покидати це місце не дослухавши його.
Я нікого не призвав, я знову активував призив, й почав призивати цих монстрів.
Печеру заповнили, триметрові кам’яні монстри. Хіба подекуди, можна було пройти вільно.
— Ви получили другий шанс так що, працюйте на мене копайте, в гору руди складайте у вільному місті, а непотріб викидайте з печери в ріку.
В кам’яних монстрів почали змінюватись руки, на кирки молоти й інші інструменти, повільно підходячи вони почали ставати до роботи, вибиваючи величезні шматки каменю.
— Потрібний ще якийсь воїн, якщо ця акула знову з’явиться.
Я активував призив і повернувся, в той самий простір, забираючи людей я призвав тіло, лицаря смерті і помістив п’ять душ, в тіло лицаря смерті який в темряві повстав перед мною.
Призив завершений я глянув, перед собою й перед мною розпилилась калюжа пітьми, з якої почав повставати лицар смерті, з великим двометровим щитом, тіло його було три метри за ввишки, лице зігниле й здавалось що, на тебе дивиться істинний воїн смерті.
Який здатний поглядом забрати душу, в другій руці в лицаря смерті, двометровий дворучний меч, який він тримає однією рукою, тіло вкривала броня, яка здавалось його частиною тіла, за спиною два дворучні мечі, але меншого розміру.
— Охороняй це місце, як хочеш.
Сказав я глянувши, в його криваві очі.
Очі лицаря смерті спахнули, й з пітьми повстали десять скелетів, з бронею й зброєю які розійшлись печерою.
Від печери виходила, аура яку не кожна людина здатна витримати, й ніхто не замітив, як під землею почало сформуватись щось сильніше, й сильнішою аурою смерті ніж у рицаря смерті, у декілька разів.
Кам’яні монстри, за пів години прорили в гору на п’ять метрів, що мене здивувало.
Я стояв в іншій частині печери, в роздумах як в одну мить, щось почало тріпотіти крилами, й печеру заповнили білі гігантські кажани, їхні очі світились легким синім кольором.
Кажани атакували кігтями скелетів й кам’яних монстрів, які в свою чергу атакували вбиваючи одного кажана, одним ударом, кажанів навколо було сотні, але кажани наносили жодного урону їм.
Я спокійно дивився, на кажанів в роздумах.
Що ж використати вогняний, вихор чи може? О знаю.
Я призвав книгу, прочитавши заклинання, скелети й лицар смерті, продовжували винищувати кажанів
— Цепна блискавка вразь повсталих, ворогів проти мене й моїх підопічних.
Навпроти руки утворилось біле коло, з якого вирвалась блискавка. Блискавка почала вражати кажанів в повітрі.
Кажани як мухи один за одним, падали на землю.
Хех Цікаво, мої параметри змінились?
Ім'я: ??????
Раса: Древня нежить
Клас: Істинний маг Викликач
Рівень: 4
HP: 290/290
Мана: 5900/5900
Сила: 26
Захист: 17
Спритність: 19
Контроль мани: 56 | 100 / 100000 год
Прорив 80/ 1000
Навики: Перетворення матерії, Визивач.
Перетворювання матерії – Завдяки цьому навику ви будете здатні, перетворювати матеріали на різні речі уявляючи ці речі. Максимальне перетворення матерії, 3 метри.
Визивач – Ви можете визивати інших істот під своїм контролем, легендарний навик не потребує еволюції, через зняття обмежень не потребує мани.
Хм Помінялись.
— Система як розподіляються, параметри при переході? Я щось не зрозумів...
[ Відповідь: Параметри беруться при переході на інший рівень, й розподіляються автоматично, залежно від істоти, кількість параметрів залежить від кількості переможених істот, і їх сили які беруться з обчислень, з прориву й системи, яка кожного дням удосконалюється. ]
Трохи заплутано, але я зрозумів чим сильнішого монстра переможу, від того мої параметри виростять, й я получу їх при, подолані прориву чи якось так? Ех трохи й складна система, але нічого з часом звикну. Стоп система постійно вдосконалюється?
Я не замітив як кам’яні монстри, почали підносити руди до мене.
Я глянув на купу залізних руд, й активував навик перетворення матерії, створюючи нові кістки для того скелета.
Хм Потрібно якось, того скелета називати.
Подумав я дивлячись, як руди перетворюються на залізні кістки.
Я вирішив знайти цього скелета, я почав його шукати по печері й знайшов біля стіни, з кривавою плямою, стояв скелет й вдивлявся в неї, ніби щось згадував, чи прокручував спогади в своїй голові.
— Слухай я зробив тобі замінник, тих кісток, що в тебе були, ходи за мною.
Я провів його до іншої частини печери, й почав замінювати кістки дивлячись на скелета, я підганяв їх під його зріст.
Все підійшло окрім руки, потрібно над нею попрацювати, щоб вона рухалась.
Скелет стояв перед мною, й дивився на мене.
— Тобі потрібно дати ім’я, бо я не знаю як тебе називати, якщо до імені Балдред?
Скелет стояв й дивився на мене, але за хвилину махнув головою.
— Добре можеш йти.
Хм Навколо купа туш тих кажанів, потрібно буде позбирати.
— Лицар смерті, ходи сюди.
Я закричав і лицар смерті, почав підходити з закута.
— Можеш приказати своїм скелетам зібрати туші, тих кажанів в одному місці?
В мить появились скелети рицаря смерті, й почали збирати туші.
Хм Так а тепер повернусь, до руки.
Цілу ніч я працював над рукою, купа помилок й виправлень, й ось все було готово, я покликав Балдреда і він у мить прийшов, й я почав установляти.
Рука складалась з трьох інструментів, батарея кістки, й проводи з пластинами, які кріпились на хребет до шиї, й голови механізм працював завдяки мані.
Встановивши я відійшов, й Балдред почав пробувати ворухнути рукою, спочатку почали рухатись пальці далі й сама рука.
Чудово, все вийшло так як я й задумав.
Я вказав пальцем, на батарею.
— Не забувай під заряджати, батарею маною.
Балдред махнув головою, й влив трохи мани в батарею.
— Можеш йти.
Балдред розвернувся, й повільно пішов геть.
Що ж тепер мені робити, Хм може потрібно зробити якусь обладунки, для Балдреда й інших скелетів, руд тут достатньо. Потрібно зробити таку броню, щоб Балдред міг вміститись в неї, зі своїми зачарованими речами.
Глянувши на руду, я активував навик перетворення матерії, й підійшов до руди.
За пів години, я зробив одинадцять комплектів обладунків, чорні шоломи з вирізом для очей, й чорні обладунки.
Хм Усе добре, але чогось не хватає....
Я почав йти до кам’яних монстрів, приказуючи водночас скелетам, йти в іншу частину печери, й одягти обладунки.
Я йшов й чув вдалі удари кирок, й молотів попри мене ходили кам’яні монстри, відносячи ґрунт валуни каміння, в ріку у невеликих щось схоже на ящики, перетворене з рук.
Хм Цікаві ці кам’яні монстри.
Я почав підніматись гладкими й чистими сходами, з каменю подекуди сходинки зроблені з малих каменів, ніби склеєні якоюсь речовиною, й відполіровані майже до блиску.
Цікаві в них вміння, я не перестаю дивуватись, їхніми вміннями.
З такими думками я піднімався глянувши, на стіни я побачив що вони, теж відпольоровані до блиску, з невеликим колонами по бокам, й зверху.
Я піднімався й піднімався, звуки роботи ставали голосніші, й голосніші в один момент я побачив, кам’яного монстра в якого руки, злились зі стіною, й стіна почала вирівнюватись, по бокам почали появлятись колони.
Я не став відволікати монстрів, від роботи тому почав спускатись назад стиснувши посох в руці.
Потрібно збільшити кількість кам’яних монстрів, щоб збільшити видобуток руд, смішно але обладунки зроблені для скелетів, з невідомої мені руди.
Через деякий спустившись сходами, я активував призив, й призвав ще кам’яних монстрів, давши їм завдання, я рушив в місце де були поскладані туші кажанів.
Використаю я заклинання, некромантії воскресіння й повний контроль, з такими дуками я дійшов до купи туш, поскладані в людський зріст.
Після прочитання заклинання, купа почала повільно рухатись, від неї почали відповзати кажани, і в злітати в повітря.
Воскресивши їх, я вмить застосував заклинання повний контроль.
Я приказав кажанам покинути печеру, і кажани почали швидко вилітати з неї.
Тепер я міг бачити все що й вони, мені лише було потрібно подумати про це, й вибрати кажана.
Спершись об стіну, я дивився очами вожака кажанів.
Я ніби лечу, як прекрасно це виглядає.
Тріпотячи крилами кажани пролітали над рікою, долетівши до водоспаду, кажани в злетіли в гору проти течії водоспаду, в горі показались хмари.
Я відчув як дує вітер й в злетів в гору, опинившись над гігантським водоспадом, який упадав вниз. Я побачив густий гігантський хвойний ліс, прикритий двадцяти сантиметровим шаром снігу.
Цікаво я відчуваю те що й вони? Хм це дивно...
Хмари почали розпливатись, по небу й показалось ранішнье сонце, проміння сонця попали на сніг, й сніг почав блистіти як дорогоцінне каміння.
Красота, це єдине слово яким можна описати, це видовище.
Я відірвався від контролю.
Потрібно якось зв’язуватись, зі своїми підопічними, я попробував сконцентруватись на вожаку зграї кажанів.
Й я відчув, як від мене тягнеться щось схоже на тонку павутинку, тягнеться далеко в даль в гору, над ущелиною й над густим лісом.
За мить я відчув, як я зв’язався з вожаком зграї
Розвідайте територію, й найдіть поселення хоч якихось істот.
Я відчув як кажан прийняв завдання, й розділився з іншими над густим лісом, усі розділились й полетіли в різні сторони.
Я почав переключатись на різних кажанів, дивлячись їхніми очима.
Хех Чудові ці заклинання.
Я відключився від кажанів, й глянув на руди.
Так починаєм, створювати зброю .
Я почав створювати одноручні короткі списи, з одноручними короткими мечами.
Всюди кипіла робота, й ніхто не відпочивав, чи лінився всі працювали як один механізм, скелети з лицарем смерті зайняті охороною, кам’яні монстри зайняті добуванням руд, й копанням в гору.
Через два дні.
Я відчув як подумки, зі мною зв’язується кам’яний монстр.
Так що таке? Ви що можете спілкуватись й говорити?
Ми майже добрались до виходу, лишилось прибрати максимум три метри каміння, й замерзлого ґрунту.
Так ми можем спілкуватись але між собою, учора ми відчули можливість зв’язуватись з вами володарю..
На диво я відчув як монстр схилив, голову й впав на коліно.
Зрозумів добре скоро прибуду, коли дістанетесь до поверхні займіться добуванням руд, приступайте до роботи.
Я перестав спілкуватись й оглянувся, повсюди стояла зброя й обладунки, подекуди розкиданні різні руди.
Хех Потрібно буде прибратись.
Я почав йти до сходів, при виході з печери я зустрів кам’яного монстра, кидаю чого валуни каміння в бурхливу ріку. Бурхлива течія ріки підхоплювала валуни, й з ударами об каміння несла валуни вдаль.
— Поскладай всю зброю й обладунки.
Почувши мене монстр направився, до зброї й обладунків.
Хех Вони виконують все що, я скажу це радує мене.
Я почав, підніматись сходами.
Як же мене бісять, ці сходи.
З такими думками я продовжував підніматись сходами, й за деякий час я побачив, що кам’яні монстри почали копати ще три нові тунелі, в яких почали добувати руди.
Пройшовши тунелі, я за деякий час дійшов до виходу.
Яскраве сонячне проміння торкнулось мене, я продовжив підніматись, кам’яні монстри прибрали сніг перед виходом, тому я спокійно вийшов.
Подивившись уперед я побачив густий ліс, прикритий снігом.
Сніг на гілках дерев блистів, від сонячного проміння попереду, окрім дерев й кущів прикритих снігом нічого немає.
Сине чисте небо майоріло в височині, освітлюючи все навколо навіть деякі ділянки темного лісу.
Хоч що не кажи, а цей світ прекрасний. Вже незліченно скільки разів я казав ці слова собі, але я готовий повторювати їх знову й знову, насолоджуючись видами навіть очима кажанів.
Я відчув як зі мною зв’язується кажан, й я вирішив переключитись на нього.
Піді мною появився замок, з купою маленьких будинків, без вікон навколо дахи прикриті снігом, далі дерева усі будинки зв’язували стежки й дороги на яких різні сліди. Будинки без вікон дахи прикриті великим шаром снігу.
Замок знаходиться на підвищені, у замку чотири башти з’єднані величезними кам’яними стінами, на яких стояли істоти з луками, лише один вхід на території замку, при вході на передньому дворі, стоїть дерев’яний колодязь.
Всюди видно рух, дивних істот різних розмірів.
Обновлено: 09.04.2026